9297. Цинк

Цинк – важливий мікроелемент, необхідний для імунітету, загоєння ран, росту клітин та обміну речовин. Аналіз сироватки на цинк визначає його рівень у крові. Дослідження потрібне для діагностики дефіциту (при поганому харчуванні, хворобах кишківника, хронічних захворюваннях) або надлишку (рідко, при промисловому впливі або надмірному вживанні добавок). Відхилення рівня цинку можуть вказувати на різні стани здоров'я та допомагають лікарю у діагностиці та лікуванні.

Цинк – життєво важливий елемент, один із найпоширеніших мікроелементів організму, кількісно другий після заліза. Цинк входить до складу понад 300 металоферментів, серед яких карбоангідраза, лужна фосфатаза, РНК- і ДНК-полімерази, тимідинкіназні карбоксипептидази, алкогольдегідрогеназа. Ключова роль цинку в синтезі білка та нуклеїнових кислот пояснює порушення росту і загоєння ран, що спостерігають у разі дефіциту цього елемента. Він бере участь у механізмах, пов’язаних із процесами регуляції експресії генів.

У продуктах харчування цинк переважно пов’язаний із білками, а його біодоступність залежить від перетравлення цих білків. Найбільш доступний цинк у складі червоного м’яса і риби. Хорошим джерелом цинку також є паростки пшениці та висівки. Симптоми дефіциту цинку часто пов’язані з дієтою, бідною на тваринний білок і багатою на злаки, що містять фітати, які зв’язують цинк. Абсорбцію цинку можуть знижувати препарати заліза та міді. Зниження рівня цинку спостерігають у хворих з опіками (ексудація опікових поверхонь) й у пацієнтів із цирозом печінки за рахунок підвищення ниркової екскреції. Виразковий коліт, хвороба Крона, ентерит, спру, новоутворення, збільшення катаболізму, спричинене анаболічними стероїдами, анорексія, голодування призводять до зниження рівня цинку. Рідкісні випадки надмірного надходження цинку в організм пов’язують із використанням гальванізованих ємностей для питних рідин і вживанням цинку в складі полівітамінів, який буде перешкоджати абсорбції міді та призводити до зниження її рівня в сироватці. Надлишок цинку може спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту.

Абсорбований цинк у печінці активно включається в металоферменти і білки плазми. Плазма крові містить менше ніж 1% загальної кількості цинку організму. Основна частина цинку плазми пов’язана з альбуміном (80%), а решта – переважно з альфа-2-макроглобуліном. В еритроцитах майже увесь цинк входить до складу карбоангідрази. Вміст цинку в еритроцитах приблизно в 10 разів вищий, ніж у плазмі. Цинк з організму виводиться екскрецією з жовчю і сечею.

Клінічні прояви дефіциту цинку неспецифічні, варіюють і залежать від ступеня і тривалості дефіциту. Серед симптомів дефіциту – затримка росту, почастішання інфекцій, діарея, втрата апетиту, зміна пізнавальних функцій, порушення вуглеводного обміну, анемія, збільшення печінки і селезінки, ураження шкіри, випадання волосся і порушення зору.

• Особам з ознаками дефіциту цинку: затримка росту у дітей, часті інфекції, погане загоєння ран, втрата смаку та нюху, шкірні висипання (особливо навколо рота та на руках), діарея, випадіння волосся.
• Пацієнтам із захворюваннями, що можуть призводити до дефіциту цинку: хвороба Крона та виразковий коліт, синдром мальабсорбції, хронічні захворювання печінки та нирок, цукровий діабет, ВІЛ-інфекція.
• Особам, які дотримуються суворих вегетаріанських або веганських дієт без належного збалансування раціону.
• Пацієнтам, які приймають певні лікарські препарати, що можуть впливати на рівень цинку (наприклад, діуретики, інгібітори АПФ).
• Особам із підозрою на надлишок цинку (рідко): нудота, блювання, біль у животі, діарея (зазвичай пов'язано з надмірним вживанням добавок цинку або професійним впливом).
• Дітям із затримкою статевого дозрівання.
• Вагітним, особливо з ознаками дефіциту цинку.
• Новонародженим, особливо недоношеним або з низькою вагою на момент народження.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: