9296. Мідь

Мідь – важливий мікроелемент, необхідний для багатьох процесів в організмі. Аналіз крові на мідь використовують для діагностики дефіциту або надлишку цього мінералу. Дослідження допомагає виявити причини анемії, неврологічних порушень, захворювань печінки (наприклад, хвороби Вільсона – Коновалова) та контролювати нутритивний статус.

Мідь в організмі людини міститься в двох станах – Cu2+ та Cu1+; легкий перехід між ними забезпечує її окисно-відновні властивості. Мідь міцно зв’язується з білками, пептидами та іншими органічними речовинами. Ключовий орган метаболізму міді – печінка, у ній вона включається до ферментів, що містять мідь, та інших білків. Понад 90% міді транспортується з печінки до периферичних тканин у комплексі з церулоплазміном.

Мідь – каталітичний компонент низки ферментів і структурний компонент багатьох білків. Більшість із білків, що містять мідь, є оксидазами. Супероксиддисмутаза забезпечує захист компонентів плазми і цитоплазми від вільних радикалів, цитохром-c-оксидаза важлива у внутрішньоклітинних енергетичних процесах, лізилоксидаза необхідна для стабілізації позаклітинного матриксу, зокрема для утворення крос-зв’язків колагену та еластину. Ферменти, що містять мідь, беруть участь у метаболізмі заліза, каталізують перетворення дофаміну на норадреналін, синтез мелатоніну, беруть участь у процесах транскрипції генів. Багато міді міститься у червоному м’ясі та морепродуктах, горіхах, цільних зернах злакових, у висівках, какаовмісних продуктах. Найменше міді – у молочній їжі (коров’ячому молоці) та білому м’ясі.

Вроджені дефекти метаболізму міді спричиняють тяжкі порушення: синдром Менкеса, хворобу Вільсона – Коновалова. Серед симптомів дефіциту міді –нейтропенія, анемія (нечутлива до препаратів заліза), остеопороз, різні ураження кісток і суглобів, знижена пігментація шкіри, неврологічні симптоми, порушення роботи серця. Дефіцит всмоктування міді може спостерігатися за дифузних захворювань тонкого кишківника і на тлі вживання препаратів із високим вмістом іонів цинку та кадмію. Дефіцит міді може спостерігатися у немовлят (особливо недоношених), котрі перебувають на мідьдефіцитному молочному харчуванні, у пацієнтів на тривалому парентеральному харчуванні з дефіцитом мікроелементів, у пацієнтів, які отримують препарати цинку типу пеніциламіну.

Підвищення рівня міді спостерігають за первинного біліарного цирозу, первинного склерозивного холангіту, гемохроматозу, злоякісних захворювань, тиреотоксикозу, інфекцій, у пацієнтів, які приймають контрацептиви або естрогени, і під час вагітності. Симптоми отруєння солями міді (дія фунгіцидів, поглинання розчинів, що містять мідь) охоплюють нудоту, блювання, головний біль, пронос, біль у животі. У разі отруєння міддю можливе ураження печінки, жовтяниця і гемолітичний шок.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: