5345. Бакпосів. Ніс. Метицилін-резистентний Staphylococcus aureus (MRSA). Антибіотикограма з МІК (у разі виявлення метицилін-резистентного Staphylococcus aureus)

Бакпосів із носа на MRSA – це мікробіологічне дослідження, що дає змогу виявити наявність метицилін-резистентного Staphylococcus aureus (MRSA) – штаму золотистого стафілокока, стійкого до більшості β-лактамних антибіотиків.

У разі виявлення MRSA проводять антибіотикограму з МІК (мінімальною інгібуючою концентрацією) для визначення чутливості до антибіотиків та підбору ефективного лікування.

Автоматичну ідентифікацію мікроорганізмів виконують методом MALDI-TOF мас-спектрометрії на аналізаторі MALDI Biotyper sirius IVD System (Bruker, Німеччина).

Метицилін-резистентний Staphylococcus aureus (MRSA) – це штам золотистого стафілокока, який набув стійкості до метициліну та більшості β-лактамних антибіотиків. Він є одним із провідних збудників внутрішньолікарняних інфекцій, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом, післяопераційними ранами, катетерами або імплантами.

MRSA здатен спричинювати широкий спектр уражень: шкірні та ранові інфекції; абсцеси, піоміозит, некротичний фасціїт; пневмонії (включно з госпітальними); сепсис, ендокардит, остеомієліт, артрит, ураження центральної нервової системи.

Людина може бути інфікованою, тобто мати клінічні прояви, або колонізованою, коли бактерії містяться на шкірі чи слизових оболонках без симптомів.

Носійство MRSA найчастіше локалізується в передніх носових ходах, але можливе також у горлі, пахвових ямках, пахвинній зоні, на шкірі, у перінеальній ділянці. Передача відбувається через контакт із біологічними рідинами (кров, мокротиння, сеча, виділення з ран) або забруднені поверхні, особливо іграшки, рушники, спортивне спорядження, дверні ручки, столи або у стаціонарних умовах.

Підвищену вразливість мають:

• Новонароджені та жінки, які годують груддю.
• Пацієнти після хірургічних втручань.
• Особи з катетерами, імплантами, травмами шкіри.
• Хворі на діабет, onкопатології, захворювання судин і легень.
• Люди з імунодефіцитами або залежністю від ін’єкційних наркотиків.

Основним методом визначення MRSA є бактеріологічний посів із носа, виконаний стерильним тампоном. За підозри на носійство або для епідеміологічного контролю проводять серійне тестування – 2-3 зразки з інтервалом у кілька днів. Ідентифікація MRSA базується на виявленні резистентності до оксациліну / цефокситину за стандартами EUCAST і CLSI.

Виявлення MRSA потребує клінічної оцінки лікарем, тому що носійство може бути безсимптомним, але становить реальну загрозу поширення, особливо у медичних закладах. Самостійне застосування антибіотиків без підтвердженої чутливості заборонено, тому що може спричинити резистентність; ускладнити перебіг інфекції.

Тому після отримання результатов бакпосіву необхідна консультація лікаря-инфекціоніста, який визначить потребу в лікуванні, санації або спостереженні.

У разі носійства в носі рішення про санацію приймають індивідуально, залежно від ризику передачі інфекції.

• Перед госпіталізацією або оперативним втручанням (особливо до відділень з високим ризиком – реанімація, онкогематологія, неонатологія).
• Медичним працівникам, персоналу дитячих та доглядових установ для виявлення безсимптомного носійства.
• Пацієнтам із частими гнійно-запальними процесами шкіри, ран, дихальних шляхів.
• У разі рецидивних інфекцій, які не піддаються стандартній антибіотикотерапії.
• За епідеміологічного спостереження: у разі спалаху MRSA у медичному закладі або дитячому колективі.
• Для диференційної діагностики за уражень, що не відповідають на стандартну терапію.

• Різні види біологічного матеріалу в залежності від аналізу