Бакпосів із зіва – це бактеріологічне дослідження, яке дає змогу виявити та ідентифікувати збудників бактеріальних інфекцій верхніх дихальних шляхів (тонзиліт, фарингіт, риносинусит).
У разі виявлення патогенних бактерій проводять антибіотикограму з МІК (мінімальною інгібуючою концентрацією) – визначення найменшої концентрації антибіотика, що пригнічує ріст бактерій, для вибору ефективної антибактеріальної терапії.
Автоматичну ідентифікацію мікроорганізмів виконують методом MALDI-TOF мас-спектрометрії на аналізаторі MALDI Biotyper sirius IVD System (Bruker, Німеччина).
Зів з'єднує ротову порожнину з ротоглоткою. Мікрофлора ротоглотки – складна й динамічна екосистема, що відіграє ключову роль у підтриманні місцевого імунітету, захисті слизової оболонки та регуляції запальних реакцій. У здорових людей вона переважно представлена коменсальними бактеріями, які не шкодять, а сприяють нормальному функціонуванню епітелію.
Основу мікробіоти становлять α-гемолітичні стрептококи (Streptococcus mitis, S. salivarius, S. sanguinis), а також представники родів Neisseria, Veillonella, Actinomyces, Haemophilus і Prevotella. У глибших відділах ротоглотки переважають анаероби, що беруть участь у розщепленні залишків їжі та підтриманні мікробного балансу. У незначній кількості можуть міститися гриби роду Candida, особливо в разі зниження імунного контролю.
Ця мікрофлора виконує бар’єрну функцію, перешкоджаючи колонізації патогенами, продукує антимікробні речовини (бактеріоциноподібні пептиди, перекис водню, органічні кислоти), стимулює продукцію секреторного IgA та формує імунну толерантність до нешкідливих антигенів.
Порушення мікробного складу може виникати внаслідок антибіотикотерапії, вірусних інфекцій, імунодефіцитних станів, стресу або недостатньої гігієни. Це створює умови для надмірного росту умовно-патогенних або патогенних мікроорганізмів, таких як Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus чи Candida spp., що здатні спричинити запальні захворювання ротоглотки та системні ускладнення.
Мікробіологічне дослідження має особливу діагностичну цінність у випадках, коли клінічні прояви є неспецифічними або не дають змоги достовірно встановити етіологію захворювання, а також у ситуаціях, що потребують обґрунтованого вибору антибактеріальної терапії.
Визначення якісного та кількісного складу мікрофлори зіва дає змогу встановити, чи має місце транзиторне носійство умовно-патогенних бактерій, чи йдеться про активну інфекцію, що потребує етіотропного лікування. Визначення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) і антибіотикограма забезпечують персоналізований підбір антибактеріального препарату з урахуванням чутливості конкретного збудника. Такий підхід сприяє підвищенню ефективності терапії, зниженню ризику розвитку антибіотикорезистентності та мінімізації побічних ефектів.
Інтерпретацію результатів здійснюють відповідно до міжнародних стандартів EUCAST та CLSI, що забезпечує високу аналітичну достовірність та клінічну релевантність висновків.
У разі виявлення патогенних мікроорганізмів самостійне призначення лікування є недоцільним і потенційно небезпечним. Остаточне рішення щодо терапевтичної тактики має приймати лікар на підставі комплексної клініко-лабораторної оцінки.
