5333. Бакпосів. Зів. Streptococcus pyogenes (Стрептокок групи А). Антибіотикограма з МІК (у разі виявлення Streptococcus pyogenes)

Бактеріологічне дослідження із зіва на Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний стрептокок групи A) є золотим стандартом діагностики гострого бактеріального тонзилофарингіту. Аналіз дає змогу виявити збудника, визначити його кількість у біоматеріалі та оцінити чутливість до антибіотиків.

У разі позитивного результату проводять антибіотикограму з МІК (мінімальною інгібуючою концентрацією), що допомагає лікарю підібрати ефективну антибактеріальну терапію.

Автоматичну ідентифікацію мікроорганізмів виконують методом MALDI-TOF мас-спектрометрії на аналізаторі MALDI Biotyper sirius IVD System (Bruker, Німеччина).

Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний стрептокок групи А) – один із найпоширеніших бактеріальних збудників гострих інфекцій верхніх дихальних шляхів і шкіри. Він передається переважно повітряно-крапельним шляхом або через контакт із контамінованими предметами, особливо в місцях скупчення людей (дитячі садки, школи, лікарні).

Згідно з рекомендаціями CDC та IDSA, саме цей збудник є основною причиною гнійного запалення мигдаликів у дітей та дорослих, а також джерелом потенційно тяжких ускладнень – ревматичної гарячки, постстрептококового гломерулонефриту, середнього отиту, синуситу, абсцесів.

Джерелом інфекції є хвора людина або безсимптомний бактеріоносій.

Бактеріологічне дослідження зіва дає змогу не лише підтвердити наявність збудника, а й визначити ступінь росту колоній, що має вирішальне значення для диференціації активної інфекції від носійства. Високий титр S. pyogenes у поєднанні з клінічними проявами (біль у горлі, лихоманка, гнійні нальоти, регіонарна лімфаденопатія) свідчить про активне інфекційне запалення, що потребує етіотропного лікування. Низький титр без симптомів може вказувати на транзиторне носійство, яке не завжди потребує терапії, але має епідеміологічне значення.

Матеріал для дослідження збирають стерильним тампоном із задньої стінки зіва, мигдаликів або уражених ділянок слизової оболонки. У разі виявлення збудника проводять антибіотикограму з визначенням мінімальної інгібуючої концентрації (MIК), що дає змогу підібрати найбільш ефективний антибактеріальний препарат відповідно до клінічних протоколів і міжнародних стандартів EUCAST та CLSI.

Клінічну значущість результату визначають не лише за наявністю збудника, а й за його кількісним показником. Високий титр S. pyogene у поєднанні з клінічними проявами (біль у горлі, лихоманка, гнійні нальоти, регіонарна лімфаденопатія) свідчить про активне інфекційне запалення, що потребує етіотропного лікування. Низький титр без симптомів може вказувати на транзиторне носійство, яке не завжди потребує терапії, але має епідеміологічне значення.

Згідно з протоколами IDSA, антибіотикотерапія за стрептококового фарингіту має бути спрямована на ерадикацію збудника, зменшення тривалості симптомів, запобігання ускладненням та зниження ризику передачі інфекції. Визначення MIК дає змогу уникнути неефективного лікування, особливо у випадках повторного захворювання або резистентності до стандартних препаратів.

У разі позитивного результату бакпосіву остаточне рішення щодо терапії приймає лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта, результатів лабораторного аналізу та епідеміологічної ситуації.

• За повторних епізодів тонзиліту або фарингіту.
• Перед призначенням антибіотиків для підтвердження бактеріальної етіології захворювання.
• У разі контакту з хворими на скарлатину.
• Для епідеміологічного контролю в дитячих колективах.
• Перед хірургічними втручаннями в ЛОР-зоні.
• У пацієнтів із підозрою на ревматичну гарячку або постстрептококовий гломерулонефрит.

• Різні види біологічного матеріалу в залежності від аналізу