1090. Пакет №4.6 (Білірубін фракційно)

Пакет №4.6 – це набір тестів для дослідження рівня білірубіну і його фракцій. Білірубін – жовчний пігмент, який є основним компонентом жовчі, до складу якого входить білірубін прямий і непрямий, що є його фракціями. Зміни рівня фракцій білірубіну в крові з урахуванням клінічної картини дають змогу оцінити можливі причини жовтяниці та визначитися з подальшою тактикою обстеження та лікування.

Білірубін – це один з основних компонентів жовчі, є продуктом метаболізму гемоглобіну. Іншим джерелом білірубіну є міоглобін, цитохроми і гемвмісні ферменти. Під час розпаду гемоглобіну спочатку утворюється вільний (непрямий) білірубін. Білірубін транспортується із селезінки до печінки в комплексі з альбуміном. У печінці він зв'язується з глюкуроновою кислотою, у результаті чого утворюється кон'югований (прямий) білірубін, що активно виводиться в жовчні протоки.

У лабораторній діагностиці визначають рівень прямого та непрямого білірубіну.

• Прямий білірубін – сполука вільного білірубіну з глюкуроновою кислотою, стновить до 25% від загального білірубіну. Це малотоксична фракція, що утворюється в печінці. Патологічне зростання рівня прямого білірубіну призводить до появи цього пігменту в сечі;
• Непрямий білірубін – це токсична фракція загального білірубіну, що утворюється внаслідок розпаду гемвмісних білків. Його концентрація становить близько 75% загального білірубіну в крові. Дослідження непрямого білірубіну відіграє найважливішу роль у діагностиці гемолітичних анемій. Проведення тесту також призначають для диференційної діагностики гіпербілірубінемій.

Використовують для:

• визначення та оцінювання ступеня підвищення білірубіну;
• диференційної діагностики різних видів жовтяниць (дослідження фракцій білірубіну);
• діагностики патологій печінки і жовчовивідних шляхів, гемолітичної анемії.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: