1067. Хлор (сироватка)

Хлор – природний мікроелемент, який є майже у всіх рідких середовищах в організмі людини. Визначення рівнів хлору застосовують для оцінювання водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану, діагностики захворювань нирок і надниркових залоз.

Для підвищення точності інтерпретації аналізу його слід виконувати в комплексі з оцінюванням рівнів інших мікроелементів, зокрема натрію.

Хлор є основним аніоном позаклітинної рідини та відіграє ключову роль у підтриманні кислотно-основного стану організму. Він бере участь у регуляції осмотичного тиску, а також входить до складу шлункового соку у формі соляної кислоти, що необхідна для травлення. Хлориди активують деякі ферменти (наприклад, амілазу) та забезпечують нормальний розподіл води між кров'ю і тканинами. Основне депо хлору – шкіра, а виводиться елемент переважно нирками, а також із потом і калом. Рівень хлору в крові змінюється вторинно до змін інших електролітів – наприклад, за підвищення рівня натрію збільшується і вміст хлоридів, а в разі надлишку бікарбонату – знижується.

Підвищення рівня хлору (гіперхлоремія) може спостерігатися за дегідратації, метаболічного ацидозу, тривалої діареї, нецукрового діабету, ниркової недостатності, надмірного введення фізіологічного розчину або надлишкового вживання солі. У таких випадках гіперхлоремія може бути ознакою тяжкої патології ниркових канальців. Зниження рівня хлору (гіпохлоремія) характерне для гіпергідратації, метаболічного алкалозу, хронічного респіраторного ацидозу, надмірного блювання, серцевої недостатності, Аддісонової хвороби, нефритів. Контроль рівня хлору є важливим діагностичним інструментом у клінічній практиці, особливо під час оцінювання кислотно-основного стану, функції нирок, станів дегідратації.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: