1061. Натрій (сироватка)

Натрій – мікроелемент, який міститься у всіх рідких середовищах організму і забезпечує регуляцію об’єму рідини в позаклітинному просторі.

У лабораторній практиці визначення рівнів натрію використовують для оцінювання водно-сольового балансу, підбору лікувальної тактики пацієнтам на інфузійній терапії, хворим із порушенням роботи наднирників, за серцево-судинних захворювань і масивних набряків. Варто оцінювати разом з іншими електролітами.

Натрій – головний позитивно заряджений іон поза клітинами, що міститься у всіх рідких середовищах організму. Відносно велика кількість натрію міститься у хрящах і трохи менше – у кістках, і становить 15-30% від загальної кількості Na в організмі. Він відіграє важливу роль у підтримуванні балансу води, осмотичного тиску та загального об’єму рідини в організмі. Він також бере участь у підтриманні кислотно-основного стану, передаванні нервових імпульсів і скороченні м’язів. Концентрація натрію в крові контролюється за допомогою складних механізмів, зокрема альдостерону, антидіуретичного гормону (АДГ або вазопресину). Організм отримує натрій із продуктів харчування, переважно з кухонної солі, а виводить – здебільшого через нирки.

Низький рівень натрію в крові (гіпонатріємія) може бути пов’язаний із його втратою через блювання, діарею, сильне потовиділення, вживання діуретиків, захворювання нирок, серця або наднирників. Симптоми гіпонатріємії можуть проявлятись слабкістю, а у тяжких випадках – судомами, сплутаністю свідомості та комою.

Підвищений рівень натрію (гіпернатріємія) зазвичай виникає через втрату великої кількості рідини без відповідного поповнення (наприклад, у разі зневоднення, опіків, гарячки, нецукрового діабету). Це може спричинити спрагу, дратівливість, м’язову слабкість, порушення свідомості та судоми.

Рівень натрію в крові – важливий показник для оцінювання водно-сольового балансу, функції нирок, стану серцево-судинної системи та загального самопочуття.

• Для оцінювання стану людини перед вибором тактики лікування на тлі дегідратації.
• Для контролю стану пацієнта на тлі інфузійної терапії.
• За появи порушень свідомості, змін поведінки або підвищеної збудливості центральної нервової системи.
• За станів, що супроводжуються набряками.
• За підозри на дефіцит або надлишок мінералокортикоїдів.
• Для оцінювання стану за захворювань серцево-судинної системи.
• У разі порушень функції нирок.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: