1053. Калій (сироватка)

Калій – один з основних внутрішньоклітинних мікроелементів. Він відіграє важливу роль у проведенні нервових імпульсів, регуляції діяльності серця, метаболічних (обмінних) процесах.

Визначення рівнів калію використовують для оцінки водно-сольового балансу, діагностики захворювань нирок (ниркової недостатності тощо), серцево-судинної системи (аритмії), надниркової недостатності.

Оцінювати рівень калію слід разом з визначенням рівнів натрію і магнію.

Калій у крові необхідний для нормальної роботи серця, м’язів і нервової системи. Близько 90% калію в організмі міститься всередині клітин, і лише незначна його частина – у плазмі крові. Калій надходить з їжею, усмоктується в тонкому кишківнику і виводиться переважно нирками протягом 24 годин.

Коливання рівня калію можуть мати значні наслідки для організму.

Гіпокаліємія може виникати внаслідок блювання, діареї, алкоголізму, дефіциту фолієвої кислоти, надмірного застосування сечогінних засобів або гормональних порушень (наприклад, альдостеронізм). Вона проявляється м’язовою слабкістю, дратівливістю, порушенням ритму серця, а у тяжких випадках – паралічем або зупинкою серця.

Гіперкаліємія може розвиватися на тлі ниркової недостатності, ушкодження клітин (гемоліз, травми, опіки), захворювань надниркових залоз (хвороба Аддісона), ацидозу, тривалого голодування, дегідратації або швидкого уведення калію. Симптоми охоплюють сплутаність свідомості, оніміння, слабкість, порушення серцевого ритму, а у тяжких випадках – зупинку серця або дихання.

• У разі захворювань нирок – для оцінки порушень електролітного обміну.
• За серцево-судинної патології – з метою виявлення ризику аритмій та контролю функції серця.
• За підозри на надниркову недостатність або в разі її підтвердження – для оцінки електролітного балансу.
• На тлі лікування діуретиками чи іншими препаратами – для моніторингу рівня калію.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: