1039. Імуноглобулін M (IgМ, сироватка)

Імуноглобуліни М – глікопротеїни, які виробляються у разі первинної імунної відповіді. Підвищення їхнього рівня може свідчити про інфекційний процес, новоутворення, захворювання печінки, множинні мієломи, червоний вовчак, ревматоїдний артрит. Зниження рівня IgМ може відбуватися за гіпогаммаглобулінемії, опіків, мієломи і в дитячому віці.

Аналіз застосовують для оцінювання гуморального імунітету, діагностики імунодефіцитів і внутрішньоутробних інфекцій.

У комплексі призначають визначення рівнів IgE, IgG, IgА, ЦІК, С-реактивного білка.

IgM переважно циркулюють у кров’яному руслі і становлять 5-10% від загального обсягу імуноглобулінів сироватки крові. Молекула IgM має пентамерну структуру – складається з п’яти однакових субодиниць, кожна з яких має по два антигензв’язувальні центри, що забезпечує високу валентність та ефективність зв’язування з антигенами.

Період напіввиведення IgM у крові становить близько 5 діб. Специфічні IgM утворюються під час первинного контакту з інфекційним агентом або іншим чужорідним антигеном – раніше, ніж з’являються антитіла IgG. Їхній рівень починає зростати в перші тижні після інфікування, досягає піку, а потім поступово знижується і в нормі повністю зникає. На зміну IgM приходять IgG, які забезпечують довготривалий імунітет.

Підвищена продукція IgM може бути пов’язана з:

• масивною стимуляцією всіх клонів плазматичних клітин (наприклад, за гострої інфекції);
• клональною проліферацією В-лімфоцитів, що синтезують IgM (наприклад, за макроглобулінемії Вальденстрема або інших імунопроліферативних захворювань).

Дефіцит IgM може бути:

• первинним (вродженим) – рідкісний стан, пов’язаний із генетичними порушеннями;
• вторинним (набутим) – виникає на тлі хронічних інфекцій, злоякісних новоутворень, автоімунних захворювань або під впливом імунодепресантів, що призводить до виснаження гуморального імунітету.

• Венозна кров

Для виключення факторів, що можуть впливати на результати досліджень, рекомендуємо дотримуватися таких правил підготовки: